Фінансовий менеджмент у малому бізнесі

Відповіді на задачі

Задача 1. ІІ варіант.  

Задача 2. 204,8 тис. грн.

Задача 3. 22,6 тис. грн, 43 тис. грн.

Задача 4. 7,0 тис. грн.

3.5. Тести для самоперевірки знань

1. Доповніть відповідь: «Основними видами фінансування основних засобів є: придбання основних засобів на виплат, фінансовий лізинг…»
2. Назвіть найприйнятніші види фінансування основних засобів малих підприємств:

а) придбання основних засобів за власні кошти, фінансування основних засобів за рахунок кредиту комерційного банку, придбання основних засобів за рахунок іноземного капіталу;

б) придбання основних засобів в розстрочку, фінансування основних засобів через фінансовий лізинг, оренда основних засобів на контрактній основі;

в) придбання основних засобів засновниками малого підприємства, фінансування основних засобів за рахунок кредитів комерційного банку, оренда основних засобів;

г) фінансування основних засобів через фінансовий лізинг, придбання основних засобів за рахунок іноземного капіталу, оренда основних засобів на контрактній основі.

3. Назвіть найприйнятніші види фінансування оборотних активів малих підприємств:

а) фінансування оборотних активів за рахунок кредиту комерційного банку, придбання матеріальних цінностей за власні кошти, дисконтування рахунків-фактур малих підприємств;

б) придбання матеріальних цінностей за рахунок іноземного капіталу, фінансування оборотних активів з допомогою факторингових операцій, придбання матеріальних цінностей в розстрочку;

в) фінансування оборотних активів з допомогою факторингових операцій, дисконтування рахунків-фактур малих підприємств, придбання матеріальних цінностей в розстрочку;

г) фінансування оборотних активів за рахунок запозичених коштів, придбання матеріальних цінностей за власні кошти, придбання оборотних активів за рахунок іноземного капіталу.

4. До основного капіталу малого підприємства належать:

а) нематеріальні активи, основні засоби, готова продукція, грошові кошти;

б) виробничі запаси, дебіторська заборгованість, капітальні вкладення, незавершене будівництво;

в) основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції;

г) незавершене виробництво, дострокова дебіторська заборгованість, готова продукція, грошові кошти.

5. До оборотних активів малого підприємства належать:

а) виробничі запаси, незавершене виробництво, нематеріальні активи, незавершене будівництво;

б) грошові кошти, дебіторська заборгованість, довгострокові фінансові інвестиції, поточні фінансові інвестиції;

в) готова продукція, дебіторська заборгованість, виробничі запаси, незавершене виробництво, грошові кошти;

г) основні засоби, грошові кошти, поточні фінансові інвестиції, незавершене виробництво.

6. Управління готівкою малих підприємств передбачає:

а) збільшення швидкості надходження грошових коштів на поточний рахунок; зниження швидкості грошових платежів; максимальна віддача від використання готівки;

б) прискорення надходження виручки від реалізації продукції на поточний рахунок; застосування прогресивних форм розрахунків; визначення оптимального розміру оборотного капіталу;

в) збереження власних оборотних коштів; визначення оптимального розміру готівки; своєчасний контроль за станом дебіторської заборгованості;

г) контроль за надходженням коштів на поточний рахунок; застосування прогресивних форм розрахунків; визначення оптимального розміру готівки.

7. Назвіть основні шляхи прискорення надходження грошових коштів на поточний рахунок малого підприємства:

а) прискорення процесу виставлення рахунків покупцям та замовникам, концентрація грошових коштів на одному поточному рахунку, своєчасне депонування розрахункових чеків;

б) застосування розрахунків готівкою, визначення простроченої дебіторської заборгованості, дострокова сплата рахунків покупцями;

в) визначення оптимальної дебіторської заборгованості, контроль за станом розрахунків з покупцями, своєчасне виявлення простроченої дебіторської заборгованості;

г) застосування авансових платежів за відвантажену продукцію, раціональне використання тимчасово вільних грошових коштів, своєчасне депонування розрахункових чеків.

3.6. Перелік  програмних питань  
для самостійного вивчення

1. Склад і структура основного капіталу малих підприємств.
2. Джерела формування основного капіталу малого підприємства.
3. Склад і структура оборотного капіталу малого підприємства.
4. Джерела формування оборотного капіталу малого підприємства.
5. Визначення оптимального розміру оборотного капіталу малих підприємств.
6. Управління станом готівки малих підприємств.
7. Управління дебіторською заборгованістю малих підприємств.

3.7. Література

1. Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»: Закон України від 20 трав. 1999 р. // Закони України. — К., 1999. — Т. 18. — С. 189—327.
2. Про господарські товариства: Закон України від 19 верес. 1991 р. // Закони України. — К., 1996. — Т. 2. — С. 189—213.
3. Лялин В. А. Финансовый менеджмент: Учеб. пособие. — С-Пб: Бизнес-пресса. — 2001. — 144 с.
4. Уилсон П. Финансовый менеджмент в малом бизнесе. — М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995. — 256 с.
5. Ван Хорн Дж. Основы управления финансами. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 840 с.

 

 

 

ТЕМА 4. ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ  
МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

4.1. Методичні вказівки  до вивчення теми

Відповідно до чинного законодавства малі підприємства мають право запроваджувати спрощену систему оподаткування доходів. Сутність спрощеної системи оподаткування полягає в тому, що для малих підприємств установлюється єдиний податок у визначеному відсотку до виручки від реалізації продукції замість цілого ряду податків, а саме: податку на прибуток, плати за землю, збору за спеціальне використання природних ресурсів, збору на відрахування до пенсійного фонду, збору на обов’язкове соціальне страхування, комунального податку, збору до Державного інноваційного фонду.

Для переходу до спрощеної системи оподаткування суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу Державної податкової адміністрації за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за один місяць до початку наступного календарного року за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів у поточному році. Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування до податкового органу за місцем їх реєстрації, уважаються суб’єктами спрощеної системи оподаткування з того кварталу, в якому здійснено державну реєстрацію.

Розмір єдиного податку для юридичних осіб становить 6 % місячної виручки від реалізації продукції, або 10 % (у такому разі не сплачується податок на додану вартість).

Слід зазначити, що малі підприємства, які сплачують єдиний податок у розмірі 6 % місячної виручки від реалізації продукції повинні сплачувати також податок на додану вартість і акцизний збір.

Суб’єкти підприємницької діяльності — юридичні особи щомісяця перераховують суми єдиного податку до 20 числа місяця, наступного за тим, у якому одержано виручку, на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

За результатами господарської діяльності за звітний період (квартал) суб’єкти підприємницької діяльності — юридичні особи подають до органу державної податкової адміністрації до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом розрахунок сплати єдиного податку, акцизного збору і податку на додану вартість (якщо ними вибрано ставку 6 %), а також платіжні доручення про сплату цього податку з позначкою банку про зарахування коштів суб’єкта підприємницької діяльності, подають також свідоцтво про право сплачувати єдиний податок, книгу обліку доходів і видатків, касову книгу.

У разі виявлення податковим органом недоплати суми податку на винних накладається штраф. Якщо недоплата виявлена вперше, то штраф дорівнюватиме розміру донарахованої суми, коли ж порушення повторюється протягом року, штраф сплачується в подвійному розмірі донарахованої суми.

Суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи мають право обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку. Таку систему оподаткування мають право запровадити фізичні особи без створення юридичної особи з кількістю осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, не більше 10 осіб і обсягом виручки від реалізації продукції за рік 500 тис. грн. Ставка єдиного податку для фізичних осіб установлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 грн та більше 200 грн за календарний місяць. У разі, коли фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи перераховують суми єдиного податку на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Перераховуються кошти в період придбання свідоцтва про сплату єдиного податку за місяць, квартал, рік за бажанням підприємця.

Якщо платник єдиного податку використовує в підприємницькій діяльності найману працю або працю членів своєї сім’ї, розмір єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу.

У разі порушення вимог, установлених чинним законодав- 
ством (не більше 10 осіб і річний обсяг виручки не більше  
500 тис. грн) платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, починаючи з наступного кварталу. Відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування та повернутися до загальної системи оподаткування суб’єкт малого підприємництва може з початку наступного кварталу за умови подання заяви до відповідного органу державної податкової адміністрації не пізніше ніж за 15 днів до закінчення звітного кварталу.

Загальна система оподаткування доходів фізичних осіб застосовується в таких випадках:

1. Коли суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи без створення юридичної особи відмовилися переходити на оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку.
2. У разі порушення вимог, установлених чинним законодав- 
   ством (не більше 10 осіб і обсяг виручки не більше 500 тис. грн на рік). Такий платник повинен перейти на загальну систему оподаткування, починаючи з наступного кварталу. Платник податку має право також добровільно відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування та повернутися до загальної системи оподаткування з початку наступного кварталу за умови подання заяви до відповідного податкового органу не пізніше ніж за 15 днів до закінчення звітного кварталу.
3. Коли фізичні особи, які працюють за трудовим договором, мають доходи від роботи за сумісництвом (за умови, що доходи за сумісництвом перевищують 933 грн на рік).Такі особи повинні надавати в податковий орган за місцем проживання податкову декларацію про сукупний дохід за минулий рік. Строк надання такої декларації встановлений до 1 березня року наступного за звітним роком. Якщо порушується цей строк, передбачається штраф від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сутність загальної системи оподаткування полягає в тому, що оподатковуваним доходом є сукупний чистий дохід, який визначається як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації продукції) і документально підтвердженими витратами, які безпосередньо пов’язані з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими службами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу. Ці норми наведені в додатку № 6 Інструкції № 12 від 12 квітня 1993 року. Наприклад, при виготовленні взуття жіночого і чоловічого витрати встановлені в розмірі 60 % до валового доходу; виготовлення одягу, головних уборів — 55 %.

До складу витрат, які безпосередньо пов’язані з одержанням доходів, входять витрати, які включаються в собівартість продукції згідно з додатком № 7 Інструкції № 12, а саме: вартість сировини і матеріалів, суми на сплату заробітної плати, амортизаційні відрахування, проценти за кредит, суми на відрядження, відрахування в цільові державні фонди та інші витрати.

Протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету 25 % річної суми податку, визначеного за минулий рік, у такі строки: 15 березня, 15 травня, 15 серпня, 15 листопада.

По закінченні року здійснюється перерахунок прибуткового податку, виходячи з фактичного доходу.

Відповідно до Закону України від 13 лютого 1998 р. «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. «Про прибутковий податок з громадян» громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності за фіксованим розміром податку, тобто фіксований податок шляхом придбання патенту за умови, що:

1. кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином — платником податку, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності не перевищують 5 осіб;
2. валовий дохід такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч (7000) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Не дозволяється застосування фіксованого податку в торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Фіксований податок сплачується громадянином — платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання. У патенті зазначається прізвище громадянина, його ідентифікаційний код, строк дії патенту, перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, місце здійснення підприємницької діяльності, назва органу, що видав патент.